Вартість вантажоперевезення автомобільним (так само як і будь-яким іншим) транспортом розраховується відповідно до встановлених тарифів – ціною за одиницю транспортної роботи. При цьому транспортною роботою може вважатися і та відстань, яку пройшов автомобіль, і вага, яку він перевіз, і час, який витратив на весь рейс, і кількість поїздок, яку вчинив …

Крім того, крім рухових тарифів (тих, що безпосередньо стосуються переміщення вантажу), у вартість вантажоперевезення у Львові входять і інші витрати: ставка за замовлення, час перебування під навантаженням / розвантаженням, нульовий (від парку до пункту навантаження) і холостий (без вантажу між пунктами розвантаження та завантаження) пробіг …

Однак перше, що потрібно знати про тарифи на вантажоперевезення автомобільним транспортом по території України, – це те, що вони не регулюються державою. Якщо за часів існування СРСР Державний комітет цін затверджував прейскурант (№13-01-01) з жорстко фіксованою вартістю кожного кілометра шляху (в залежності, що так само чітко вказувалося, від маси вантажу, що перевозиться), кожної години використання автомобіля певної вантажопідйомності і т. п., то з розпадом соціалістичної держави і впровадженням ринкової економіки сектору автомобільних вантажоперевезень надали повну свободу.

Тепер як індивідуальні перевізники, так і транспортні компанії вільні проводити власну політику ціноутворення і встановлювати свою тарифну сітку.

Яким чином перевізники визначають вартість своїх послуг?

Насправді, поширене кілька варіантів тарифної політики.

  1. Підстроювання під ринок: перевізники не вираховують тарифи самостійно, а всього лише відстежують середній рівень цін на ті чи інші транспортні послуги та пропонують такі ж.

І хоча така поведінка властива індивідуальним підприємцям і дрібним транспортним компаніям, підлаштовуватися під середній рівень цін доводиться абсолютно всім. В умовах кризи, падіння української гривні, інфляції і зростання конкуренції на внутрішньому ринку перевізники, щоб не втратити клієнтів, не могли дозволити собі підняти тарифи і продовжували працювати в збиток за середніми (що примітно – низьким) ставками.

Що ще цікаво: нерідко на транспортних біржах можна натрапити на т.зв. «Порожні вантажі» – вантажі, яких не існує і які вже тим більше нікуди перевозити не потрібно. Такі заявки зазвичай розміщують транспортні та експедиційні компанії для того, щоб «пробити» ринок і з’ясувати, наскільки адекватний їх «цінник» і чи здатні вони з ним «пройти за ставками» – тобто обійти конкурентів в боротьбі за певний вид вантажоперевезення.

  1. Підхід «від платоспроможності», або орієнтація на конкретного клієнта і на конкретну ситуацію на ринку. Основний принцип розрахунку вартості послуг в такому випадку – визначення максимально можливого рівня платоспроможності замовника і призначення тієї ціни, яку він в змозі витримати (або тієї ціни, «яку в змозі витримати ринок»).

В ідеалі, такий підхід здатний приносити транспортній компанії максимальний прибуток, однак постійно застосовувати його на практиці вкрай важко і ресурсовитратно: необхідно аналізувати не ситуацію на ринку взагалі, а положення кожного конкретного клієнта. Крім того, захопившись, можна взагалі розгубити клієнтів.

Тому зазвичай такий варіант використовується разово: коли з’являється вигідний платоспроможний замовник, який опинився в таких умовах, що «за ціною не постоїть», або відкривається нова ніша для вантажоперевезень, поки ще не освоєна конкурентами.

Втім, індивідуальна орієнтація на конкретного замовника передбачає і зворотний підхід – систему знижок і преференцій, яка повинна «відбити» вигідного клієнта, який здійснює регулярні великі вантажоперевезення, у конкурентів і привернути його до постійної співпраці.

  1. Розрахунок вартості з урахуванням бажаного рівня прибутку. У цьому випадку перевізник встановлює такі тарифи на свої послуги, які за певний проміжок часу повинні забезпечити йому саме той дохід, який він хоче отримати. При цьому для розрахунку необхідно зіставляти можливі повні витрати і можливий сумарний дохід при різних значеннях ціни і обсягу послуг, що надаються, що досить складно.

Тому найчастіше такий варіант застосовується тоді, коли транспортна компанія тільки виходить на ринок, освоює його новий сектор або новий вид вантажоперевезень.

  1. Підхід «собівартість + прибуток». В принципі, є досить поширеним і найсправедливішим, так як ціна береться не «зі стелі», а враховуються прямі витрати на здійснення вантажоперевезення. В теорії такий спосіб формування тарифної політики не передбачає вивчення попиту та середньої ціни на ринку, однак на практиці транспортним компаніям все одно доводиться орієнтуватися на ситуацію, що склалася в сфері вантажоперевезень і коригувати в залежності від неї вартість своїх послуг.

Як розраховується собівартість вантажоперевезення?

Насамперед необхідно врахувати всі безпосередні витрати, в які «виливається» організація та здійснення вантажоперевезення. В їх число входять витрати на:

  • паливо: визначаються виходячи з лінійних норм витрати на 100 кілометрів пробігу, затверджених для певної марки вантажного автомобіля; для навантажених автомобілів норма витрат збільшується і при розрахунку береться до уваги не тільки кілометраж пробігу, а й обсяг виконаної транспортної роботи (маса вантажу, помножена на довжину шляху);
  • мастильні та інші експлуатаційні матеріали: сума витрат залежить від кількості витраченого палива і обчислюється відповідно до «Норм витрати палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті»;
  • ремонт і заміну автомобільних шин: визначаються виходячи з вартості шин, кількості коліс, пробігу автомобіля за нормами зносу, затвердженим Правилами експлуатації автомобільних шин (ці норми можуть встановлюватися кожним підприємством окремо);
  • ремонт і технічне обслуговування рухомого складу: вираховуються відповідно до Норм витрат матеріалів та запасних частин на технічне обслуговування і поточний ремонт автомобілів;
  • амортизацію основних засобів: визначаються виходячи з Класифікації основних засобів, що включаються в амортизаційні групи; знаючи, що амортизується (фактичну) вартість і термін служби транспортного засобу, можна обчислити суму річної амортизації, з неї – суму амортизації за один робочий день, а потім – за один рейс;
  • заробітну плату: сюди входить заробітна плата водіїв, фахівців і службовців, керівників, а також ремонтних і допоміжних робітників; визначається відповідно до тарифної сітки, положеннями про оплату праці, структурою і штатним розписом.

Крім того, в собівартість вантажоперевезення включаються податки і платежі (наприклад, по лізингу), відрахування в бюджетні і позабюджетні фонди, накладні витрати, відрядження водіям, оплата стоянок, дорожні збори і т.п.

Додаємо до отриманої суми відсоток бажаного прибутку – і отримуємо вартість конкретного вантажоперевезення. Правда, на практиці цю вартість зазвичай множать на два: беруть до уваги холосте повернення автомобіля з пункту розвантаження в «рідні пенати» – в парк або на стоянку.

Втім, зазвичай розраховують не конкретну, а приблизну вартість гіпотетичного вантажоперевезення, з огляду на можливі витрати, напрямок доставки, вага вантажу і т.ін., а потім на її основі визначають тариф.

Розрізняють декілька видів тарифів:

  • за кілометр;
  • за тонно-кілометр;
  • за тонну;
  • за один рейс (поїздку);
  • за годину роботи;
  • за автомобілє-день (зміну).

На те, який саме тариф буде обраний при розрахунку вартості вантажоперевезення, впливає специфіка надаваних транспортних послуг.

Так, при доставці збірних вантажів за основу береться тариф за тонну / кілограм. Якщо оцінити обсяги вантажоперевезень складно і процес транспортування передбачає кілька «ходок», краще використовувати почасові розрахунки (за один день або за годину роботи). При перегоні транспортних засобів і спецтехніки краще брати за основу кілометр шляху. А тариф за тонно-кілометр добре підходить при здійсненні автомобільного вантажоперевезення на великі відстані.

Кошторисний відділ нашої компанії надасть Вам точний розрахунок вартості вантажоперевезення власне Вашого вантажу з урахуванням всіх нормативів.